ЛАПАТИ

ЛА́ПАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка, розм.

1. Торкати, хапати що-небудь рукою (руками). Володько соромливо зиркав на хазяїв, хтів щось сказати і не смів. Тільки лапав рукою те місце, де мав вирости вус (Коцюб., II, 1955, 431); Яшко мовчки сховав [сопілку] У пазуху і зразу ж побіг до корів. На ходу все лапав: не вірилося, що сопілка в нього (Головко, І, 1957, 131); // Дотиками рук розшукувати що-небудь у темноті. Зажурився, сердешний, і горючими сльозами вмивається-Коли чув,— хтось лапає біля клямки (Стор., І, 1957, 41); Бурлаки розсипалися по двох темних кімнатах, лапали руками по всіх закутках, лазили під ліжка і не знайшли пана (Н.-Лев., II, 1956, 203); // Розпізнавати що-небудь дотиками пальців. [Настя (лапав пальцями Єфросинине плаття):] Яке ж гарне твоє плаття! Ото якби собі таке справити.. А як шелестить! (Н.-Лев., II, 1956, 482); Сниться мені чи справді? Лапаю ніс, лапаю вуха… ні, це не сон (Ваш, На землі.., 1957, 77,.

2. діал. Хапати, ловити. — Тримай! Лапай злодіїв! — загукали сусіди, що якраз надбігли на поміч.. господареві (Фр., VI, 1951, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 447.

Лапати, паю, єш, [p]одн. в.[/p] лапну́ти, ну́, не́ш, гл.

1) Щупать, пощупать, трогать, тронуть. Руками дивиться, а очима лапа. Ном. Щоб не бояться мерців, треба лапнути старця за торбу. Грин. II. 24.

2) Хватать, ловить. Утік соловій мій, — бігаймо, лапаймо! Гол. III. 344. Наперед невода риби не лапай. Ном. № 2603.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 344.