ЛАК

ЛАК, у, ч.

1. Плівкотворний розчин смол або ефірів целюлози в спирті, скипидарі або маслі, яким покривають яку-небудь поверхню для її збереження і блиску. Лаки різні, скипидар, фарби, дубильні речовини! Все це дає нам ліс (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 101); * У порівн. Друга верба розчахнулась.. і погналась вгору двома зеленими гніздами з блискучим листом, неначе помазаним лаком.., (Н.-Лев., II, 1956, 159); тільки одн. // Блискучий застиглий шар цього розчину на поверхні якого-небудь предмета. Карпо Петрович піднявся з-за столу, похитався на блискучих од лаку чоботях і підійшов до канапи (Коцюб., II, 1955, 368); Новий більярд виблискував свіжим лаком (Десняк, Десну.., 1949, 199); * Образно. Залива крізь листя стежку скверу Сонячний жовтогарячий лак (Нерв., II, 1958, 57).

2. також мн., перен. Про вироби з дерева, шкіри і т. ін., поверхня яких вкрита застиглим шаром цього розчину. Химери плели ж на нас усі, хто в лаки, в лоски обкрилися — меншовики, есери — буржуазії кляті підголоски (Тич., І, 1957, 206).

3. перен. Про зовнішній блиск.

◊ Покри́тий [роже́вим] ла́ком — ідеалізований, прикрашений. Позитивні герої [творів деяких авторів] покриті рожевим лаком, негативні — найчорнішою сажею (Рад. літ-во, 3, 1957, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 438.

Лак, ку, м. Лакъ. Чорні кучері блищали проти заходу сонця як наведені лаком. Левиц. І. 262.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 342.