ЛАДУВАТИ

Значення ладувати це

ЛАДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал.

1. Лагодити (у 3 знач.). — Отче Ісидор, .. ладуй вечерю, гости їх [хлопців] (Фр., VIII, 1952, 212); // Налагоджувати. — Ми в себе ладуємо таке гоже життя, щоб усі трударі їли білі калачі (Чорн., Потік.., 1956, 292).

2. Вантажити (у 1 знач.). — Збереш ватагу добрих хлопців, а дівчата пристануть, то й дівчат, і гайда на колію,ліс ладувати (Мур., Бук. повість, 1959, 22).

3. Заряджати (у 1 знач.). Матвій довбав діри, шахтар ладував їх динамітом і вистрілював (Ірчан, II, 1958, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 435.

Ладувати, ду́ю, єш, гл.

1) Грузить, нагружать.

2) Заряжать. Галиц.

3) = Ладнати. Вх. Зн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 341.

ладувати Переклад слова

Переклад на англійську
Translate
Переклад на російську
Перевод
to ladowaliладовать

ладувати Транслітерація слова

Паспортна транслітераціяГеографічна транслітераціяАмериканська транслітерація
laduvatyladuvatyladuvaty

ладувати Рід - дієслово, недоконаний вид

ладувати Словоформи слова

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особаладуюладуємо
2 особаладуєшладуєте
3 особаладуєладують
МАЙБУТНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особаладуватимуладуватимемо
2 особаладуватимешладуватимете
3 особаладуватимеладуватимуть
МИНУЛИЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
Чоловічий рідладувавладували
Жіночий рідладувала
Середній рідладувало
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особа ладуймо
2 особаладуйладуйте
ДІЄПРИСЛІВНИК
Теперішній часладуючи
Минулий часладувавши

ладувати Кількість літер у слові

Кількість літерКількість голоснихКількість приголосних
844

ладувати в англійській розкладці - kfledfnb

Цитати української літератури з використанням слова ладувати

"[146] Ладувати — вантажити."Кобилянська Ольга Юліанівна - Царівна

"Не привітавши богів, не піднісши їм жертви, хоч якоїсь, у перший день не можна було ні сідати їсти, ні ладувати нову оселю — добра не чекай."Покальчук Юрій Володимирович - Озерний вітер