ЛАДНАТИСЯ

ЛАДНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. до чого, куди, з інфін. Те саме, що готува́тися 1. — Моя мати не прожила копу літ.. Скоро.. й стала ладнатись на той світ (Вовчок, VI, 1956, 224); Хоменко подався в садок, де за клунею кулеметний взвод ладнався до виступу (Трубл., І, 1955, 62); Юра ладнався вже образитися та заревти (Смолич, II, 1958, 8).

2. тільки 3 ос., розм. Те саме, що ла́дитися 1. Справа не ладнається.

3. до кого, під що. Те саме, що підла́джуватися 1. З гущавини своєї Дзвенить [пташка] одноманітно, як струна, А інша десь ладнається до неї (Рильський, III, 1961, 147); — Ну-с, як там у вас ідуть справи, без п’яти хвилин товаришу інженер? — А нічого, готуємось замінити вас, неосвічених,— ладналась під іронічний тон батька Катря (Рибак, Час.., 1960, 455).

4. розм. Те саме, що шикува́тися. Війська ладналися величезним чотирикутником (Ю. Янов., IV, 1959, 86); Ладналась колона демонстрантів, піднялись вінки, прапори (Ів.. На краю..,1960, 163).

5. Пас. до ладна́ти 2-7. Тут усе ладнається і припасовується для задоволення всіх вимог радянської людини (Кучер, Дорога.., 1958, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 435.

Ладнатися, на́юся, єшся, гл.

1) Собираться, снаряжаться, готовиться. Прокіп ладнається в дорогу.

2) — з ним. Условливаться, сговариваться. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 340.