КУРІТИСЯ

КУРІ́ТИСЯ, кури́ться, рідко курі́ється, недок.

1. Те саме, що курі́ти¹. Чимале дворище, ще вчора застроєне, по-господарськи впорядковане, тепер, все покрите попелом, курілось (Мирний, III, 1954, 342); Підняв недопалок. Він ще курівся (Збан., Курил. о-ви, 1963, 129); Бійці встигли вже витягти екіпаж, на якому курілася одежа (Панч, Іду, 1946, 36).

2. над чим, з чого, безос. Те саме, що кури́тися¹ 2. Над хатою ледь курілось (Збан., Сеспель, 1961, 304).

3. Те саме, що кури́тися¹ 3, 4. Із верб, що обступали Морозенкове подвір’я, накрапало місячне проміння і роса, а за подвір’ям легеньким відпаром курілося озерце (Стельмах, Хліб.., 1959, 487); Тихо курілися луки, переливаючись барвами (Баш, Вибр., 1948, 3); Став курівся каламутною поземкою, сніговий вихор тоскно завивав на льоду (Кучер, Трудна любов, 1960, 356); // безос. На невеличкому подвір’ї.. грався холодний, гострий, як бритва, вітер, не снігом курілося, а піском і сажею (Збан., Єдина, 1959, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 410.