КУЛЬТИВУВАТИ

КУЛЬТИВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка,

1. Обробляти грунт культиватором. Він уже в четвертому класі, а тепер от вийшов на поле землю культивувати (Вишня, І, 1956, 344); — Бачите, — показала вона рукою вдалину,— наш Іван як по струнці веде трактора. Це для того, щоб зручно було йому культивувати (Автом., В. Кошик, 1954, 27).

2. Розводити, вирощувати (рослини, тварини). Вона [кукурудза] росла й дожидала.., чей з’явиться [іноземець] та випробує її придатність і зачне культивувати її хоч на пашу для худоби на цих землях (Март., Тв., 1954, 258); Понад десять тисяч років існує і вірно служить людству пшениця.. І всі тисячі років людина з любов’ю дбала про свою годівницю, захищала і оберігала її од незчисленних ворогів, культивувала, підносила (Оров., Зел. повінь, 1961, 68).

3. Розвивати що-небудь; сприяти розвиткові чогось. Водевілі Артемовського культивували народну пісню, що за тих часів було і сміливо і важливо (Рильський, III, 1956, 357); — Ми єдина країна в світі, яка в державному масштабі всіляко культивує критику й самокритику (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 394.

Культивувати, вую, єш, гл. Культивировать. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 323.