КУКУВАТИ
Значення кукувати це
КУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех., розм., рідко. Те саме, що кува́ти2. На дубі сидячи, Зозуля кукувала (Греб., І, 1957, 46); Літо зустрічалося з осінню. У гаях уже не кукували зозулі (Автом., Щастя.., 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 388.
кукувати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| cuckoo | куковать |
кукувати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| kukuvaty | kukuvaty | kukuvaty |
кукувати Рід - дієслово, недоконаний вид
кукувати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | кукую | кукуємо |
| 2 особа | кукуєш | кукуєте |
| 3 особа | кукує | кукують |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | кукуватиму | кукуватимемо |
| 2 особа | кукуватимеш | кукуватимете |
| 3 особа | кукуватиме | кукуватимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | кукував | кукували |
| Жіночий рід | кукувала | |
| Середній рід | кукувало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | кукуймо | |
| 2 особа | кукуй | кукуйте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | кукуючи | |
| Минулий час | кукувавши |
кукувати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |