КУБЛИТИСЯ

КУ́БЛИТИСЯ, люся, лишся; мн. кубля́ться; недок.

1. Порпатися в м’якому грунті, соломі тощо, звичайно роблячи заглиблення (про птахів, плазунів і т. ін.). Квочка з курчатами.. кублилась в моркві (Н.-Лев., І, 1956, 85); В листі.. шаруділи, звиваючись, гадюки, кублились їжаки (Гончар, III, 1959, 99); Горобці кублилися в стрісі 1.. цвірінчали (Тют., Вир, 1964, 125); // Сідати, вмощуватися в гнізді (про птахів). Почувся.. воронячий лемент на старих ясенах парку.— Без вечері кубляться на ніч,— подумав Шайба (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 247).

2. Влаштовувати кубло, гніздо; гніздитися (у 1 знач.). Я чую птиць, що кубляться на кручах (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 49); На горищі, перетвореному на голубник, кублилися.. голуби (Смолич, V, 1959, 16).

3. перен., розм. Розміщуватися купкою. Вона.. встигала давати раду всім дітям, що кублилися на гарячій печі (Кучер, Прощай.., 1957, 100).

4. перен., розм. Те саме, що гнізди́тися 3. [Степан:] Там, де кривда, диявол кублиться! (Кроп., II, 1958, 69); Чи ти вбачав оті хати подерті, .. Де кублиться з віків неволя й мла? (Стар., Вибр., 1959, 23).

5. Те саме, що клубочи́тися. Важкі хмари пливли низько, вони.. кублилися, звивалися (Смолич, І, 1947, 190); Кублився в заметах вогкий дим (Панч, II, 1956, 389); Дика лють кублилася у Зіни під горлом (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 381.

Кублитися, люся, лишся, гл. Гнѣздиться, вырывать въ землѣ ямку для гнѣзда. Бабина куриця на моїм подвіррі кублиться. Ном. № 8967. Ви мислите: де дівся дім тиранський? Де той намет, що кублилися, ледачі? К. Іов. 47.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 317.