КРІПЛЕННЯ

КРІ́ПЛЕННЯ, я, с., спец.

1. Дія за знач. кріпи́ти 1-3, 5. За способом кріплення фрези бувають — суцільні й насадні (Метод, викл. фрез. спр., 1958, 23); Виймання вугілля, доставка та кріплення в дореволюційному Донбасі були важкою ручною працею (Гірн. пром.., 1957, 28).

2. Споруда в шахті зі стояків, рам і т. ін., що запобігає обвалам порід. У післявоєнний період дедалі ширше застосовуються нові види кріплення — металеве й залізобетонне (Гірн. пром.., 1957, 35); Курбала прослизнув між вагонетками та кріпленням і хутко подався двійчастою колією (Досв., Вибр., 1959, 194).

3. Деталі для скріплювання, з’єднування частин машин і конструкцій. Рама плуга повинна бути рівною й мати всі бойові кріплення (Механ. і електриф.., 1953, 26); Жодну машину не можна скласти без кріплення — без тих численних болтів, які з’єднують між собою різноманітні вузли (Веч. Київ, 6. І 1960, 2); Парова машина так гуркотіла й дрижала, що, здавалось, ось-ось вилетить із свого кріплення (Трубл., Лахтак, 1953, 15).

4. Пристосування для прикріплювання, закріплювання чогось. Хтось уже бабрався в глибокому снігу, •заплутавшись у кріпленні власних лиж (Збан., Малин. дзвін, 1958, 302); Гейнц труснув ранцем, перевіряючи міцність кріплення, поправив автомат (Загреб., Європа 45, 1959, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 357.