КРІПИТИ

КРІПИ́ТИ, плю́, пиш; мн. крі́плять; недок.

1. перех., техн. Те саме, що скрі́плювати 1. Головне було — зібрати компресори.. Кріпили деталь за деталлю.., міцно пригвинчували гайки (Трубл., І, 1955, 136); Рубали [солдати] щоглові сосни й вікові дуби, ..кріпили понтони, плоти (Довж., Зач. Десна, 1957, 304).

2. перех., гірн. Установлювати кріплення (у 2 знач.). Тато мій працює в шахті, Кріпить лаву він удень (Бойко, З Дон. краю, 1952, 65); Пішов [син] стелі у шахті кріпити (Рудь, Гомін.., 1959, 90); // гідр. Устеляючи чимось, захищати від руйнування. За всіма технічними проектами дно обвідного каналу треба було кріпити каменем (Чаб., Тече вода.., 1961, 108).

3. перех., мор., ав. Міцно прив’язувати, закріплювати. На палубі.. метушилися матроси. Вони.. кріпили якісь канати (Донч., III, 1956, 220).

4. перех., перен., розм., рідко. Те саме, що змі́цнювати 2. — Громадська робота в нас заснована так, щоб вона не збавляла людської сили та здоровая, а кріпила їх (Мирний, IV, 1955, 328); Той світоч, що його нам Ленін засвітив, ..Нам осяває путь, серця кріпить і гріє (Рильський, III, 1961, 286).

5. перех., спец. Робити міцним (вино тощо), з високим вмістом алкоголю. — Добре вино кріпити не треба,-.. сказав Іраклій (Головко, І, 1957, 279).

6. неперех., діал. Лютувати (див. лютува́ти¹ 2). Зима доходила кінця, та холоди ще сильнії кріпили (Вовчок, І, 1955, 298); В затінках кріпив мороз, а проти сонця топився воском сніг (Збан., Сеспель, 1961, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 357.

Кріпити, плю́, пиш

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 309.