КРУЖЛЯТИ

КРУЖЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок.

1. неперех. Рухатися навколо кого-, чого-небудь, описуючи кола. Знов рушив [Скиба] навколо скирт кружляти (Головко, І, 1957, 345); Хай собі кружляє, обертається. Хоч круг лампочки, земля стара!.. (Рильський, І, 1960, 260); * Образно. Нудно, важко.. жити без любові до чогось або до когось.. Чи не вона — той центр, що довкола нього кружляє життя людини? (Шовк., Інженери, 1956, 75); // по чому. Ходити, походжати, їздити, описуючи кола. Ярина й Антоніна Никонівна.. кружляли по подвір’ю (Збан., Малин, дзвін, 1958, 301); // перен. Постійно перебувати біля когось, чогось. Коло неї [річки] кружляють рибалки з вудками й приманками (Фр., VI, 1951, 304); Веселий хлоп’ячий рій кружляв навколо.. Мічуріна (Довж., І, 1958, 495); // перен. Переміщатися по колу (про чарку, келих і т. ін.). Чарка пішла кружляти, і дедалі в хаті робилося голосніше (Вас., І, 1959, 92); Кружляли чарки з горілкою, лунали сміхи (Ірчан, II, 1958, 310); // перен. Поширюватися (про чутки, поголоски). Кружляли різні чутки (Коз., Серце.., 1947, 42).

2. перех. і неперех. Рухати по колу; крутити. Весняна повідь підхопила його й понесла хутко-хутко, кружляючи поміж сокорами, вербами, дубами (Довж., І, 1958, 287); Замість відповіді вона почала кружляти мене по кімнаті (Ю. Янов., II, 1958, 57); // тільки неперех., чим. Швидко крутити; завихрювати (про вітер, віхолу тощо). Осінній вітер здував з старих яблунь і груш пожовклий лист і кружляв ним у повітрі (Довж., І, 1958, 438); Вітер скаженів, кружляв сніжними вихорами, засипав тундру… (Трубл., І, 1955, 277); // ким, чим і кого, що, безос. Потім він опустився на воду, і ним почало кружляти з неймовірною швидкістю (Довж., І, 1958, 306); Наче в якомусь штормі, кружляло матроса всю дорогу (Кучер, Прощай.., 1957, 285).

3. неперех., з ким і без додатка. Танцювати, описуючи кола. [Годвінсон:] Ой, що я чую?.. Недоліток в танку несамовитім Кружляє перед постаттю Молоха! (Л. Укр., III, 1952, 81); Зал в огнях. Кружляють пари. Хвилі музики пливуть (Сос., Вибр., 1941, 263); Я все-таки відшукав очима Оленку, яка під мелодійні звуки вальса.. кружляла із своїм підполковником (Грим., Подробиці.., 1956, 92).

4. неперех., над чим і без додатка. Плавно літати, описуючи кола. Птахи кружляли над плавнями цілими хмарами (Коцюб., І, 1955, 364); До кімнати.. залетіла бджілка і весело загула, кружляючи над мискою (Кочура, Зол. грамота, 1960, 241); Дев’ять літаків летіли над нами, потім почали кружляти над узліссям (Сміл., Сашко, 1954, 73); // Опадати додолу, описуючи кола. Кружляло осіннє листя, з неба долинало курликання журавлів (Руд., Остання шабля, 1959, 566); // Витися, зависати в повітрі (про пил, сніг і т. ін.). Вже перший сніг кружляє над землею І тихо падає (Рильський, І, 1960, 283); Дощу нема й тепер. Чорні стовпи [пилу] кружляють у степу (Кучер, Прощай.., 1957, 19).

5. неперех. Завихрюючи пил, сніг, мести, віяти (про вітер, хуртовину). Один поза одним несеться [вихор], кружляє (Манж., Тв., 1955, 56); За вікном кружляв віхола (Літ. Укр., 19.III 1963, 2).

6. неперех. їздити, ходити кружним шляхом. — Хоч-не-хоч, а доведеться тепер.. кружляти об’їздами до самісінької ночі (Стельмах, Правда.., 1961, 23); // Пересуватися, час від часу змінюючи напрям руху; петляти. Старезний.. дідів човен поплив.. по квітучому садку, кружляючи поміж кущів порічки, агрусу (Довж., І, 1958, 287); // Ходити манівцями, збившись із шляху; блукати. Цілу ніч він кружляв у якихось бескеттях, кам’яних лабіринтах (Гончар, III, 1959, 109); * Образно. А потім знов хотіла написати, та от і тепер кружляю, кружляю, а все вертаюсь до того самого (Л. Укр., III, 1952, 697); Думки Ремо кружляли хаотично… (Досв., Гюлле, 1961, 47).

7. неперех. Здійснювати кругообіг у живому організмі; перебувати в русі, текти (про соки, кров і т. ін.). Се так гріється хлоп’ятко — вірить в кров палермі-танську, що кружляє в нього в жилах, більш, ніж в той чужий вогонь (Л. Укр., І, 1951, 310); Кров, що бухала їй до лиця, мов уся зледеніла й перестала кружляти (Кобр., Вибр., 1954, 210); Навесні пробуджуються дерева, бубнявіють бруньки, кружляють соки.

8. перех. і без додатка, розм. Те саме, що кружа́ти 1. Всі раділи, веселились, гуляли, мед-вино кружляли (Укр.. казки, легенди.., 1957, 68); Після закуски вони почали кружлять пиво (Н.-Лев., II, 1956, 231); Вони ж усе їздять до нас, сватами звуться, кружляють (Барв., Опов.., 1902, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 371.

Кружляти, ля́ю, єш, гл.

1) Кружиться, рѣять въ воздухѣ. Як спускали домовину в яму, то все над нею білі голуби кружляли. МВ. І. 79.

2) Нить. Пообідавши, стали кружляти горілку. Стор. І. 204. А в тій корчмі два чужоземці: ой їден чужоземець мед-вино кружляє. Чуб. V. 393.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 313.