КРУГЛЯТИ

КРУГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал.

1. неперех. Кружляти. Граки вже кругляли побіля своїх гнізд (Л. Янов., І, 1959, 318).

2. перех. Пити. Нам, братику, не все парубкувать.. І тютюнкову день і ніч в шинку круглять! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 369.

Кругляти, ля́ю, єш, гл. Нить круговую. Да з кумою з Хмельницькою мед-вино кругляє. Макс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 312.