КРОКВЯНИЙ

КРОКВЯНИ́Й, а́, е́. Прикм. до кро́ква. Кроквяні ноги; Кроквяні ферми, КРОКЕ́Т, у, ч. Гра, за правилами якої крізь розставлені в певному порядку на майданчику дротяні ворітця проганяють дерев’яними молотками дерев’яні кулі. — Лишимо й панові трохи земельки.. на яку грядку.. та на крокет… (Коцюб.. II, 1955, 390); Ніби тут розчищали майдан для крокету, де гратимуть велетні (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 113); Тополя повиточував кулі для крокету й кеглів і навіть відполірував їх (Бойч., Молодість, 1949, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 364.