КРОВИНА

КРОВИ́НА, и, ж.,

1. поет., рідко. Те саме, що кров 1. Нас мучить з прокиду жага… Але не княжої провини (Граб., І, 1959, 249); Вижидає [ворон] крові-їжі: Де б хатину, де б дитину. Де б провини на хвилину (Мал., Запов. джерело, 1959, 180).

2. розм. Те саме, що крови́нка 1.

◊ Ні (ані́, нема́, не було́ й) крови́ни на (в) обли́ччі (лиці́, губа́х і т. ін.) — те саме, що Ні (ані́, нема́, не було́ [ви́дно]) крови́нки на (в) обли́ччі (лиці́, губа́х і т. ін.) (див. крови́нка). Двір наповнився дітьми з блідими лицями, в яких не було й провини (Чорн., Визвол. земля, 1959, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 360.