КРИКЛИВИЦЯ

КРИКЛИ́ВИЦЯ, і, ж. Нервовохвора жінка, що страждає від крикливиць (у 2 знач.); істеричка. Зараз Тетяна на батька ні з того ні з сього напускається. А там ще й на крикливицю обернеться… (Шовк., Людина.., 1962, 111); Крикливиця враз замовкла, знітилася (Кач., II, 1958, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 345.

Крикливиця, ці, ж.

1) Кликуша. Була оце, але вмерла жінка крикливиця. Кіев. г. Як воно на вашу думку: чи то од Бом оті крикливиці, чи воно з дання, чи з нечистою силою накладають?

2) мн. Крикливиці. Болѣзненное состояніе ребенка, когда онъ кричить безъ слезъ. Мил. 33. Прийшла я до вас з крикливицями і безсонницями. Кури-куриці, нате вам крикливиці. Чуб. І. 141.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 306.