КРИВО

КРИ́ВО. Присл. до криви́й 1, 4, 6.— Ну, то вмивайся скоріш. — Н-не хочеться, криво потягаючись, так само протягла Юзя (Л. Укр., III, 1952, 659); Вдався Улас до сільського господарства зовсім непридатним. Заставлять його сіно на гарбу класти, накладе так, що тут же й розсунеться; ..кілок у тин заб’є — обов’язково криво (Тют., Вир, 1964, 48).

◊ Кри́во диви́тися на кого — що: а) дивитися на кого-, що-небудь з підозрою, неприязно; б) ставитися з недовірою, неприязню до когось, чогось. Більшість духовенства дивилася все криво на всякі.. проблиски свобіднішої думки (Фр., XVI, 1955, 36); [Назар Петрович:] То-то директор на мене криво дивиться. Еге ж. Прискіпався на виробничій нараді (Дмит., Дівоча доля, 1960, 65); Кри́во всміха́тися (всміхну́тися, посміха́тися, посміхну́тися і т. ін.) а) усміхатися нещиро. — Мені подушок не треба,— криво посміхнувся постоялець, мовби виправдуючись (Гончар, II, 1959, 158); б) усміхатися глузливо, неприязно. Далекий гомін долітає до Хоми. Певно, біжать рятувати. Хома осміхається криво (Коцюб., II, 1955, 65); — Звісно, зараз перед моїми вікнами марсельєзу заспівають [робітники],— криво посміхнувся граф (Стельмах, І, 1962, 618); Кри́во сві́дчити — казати неправду, виступаючи свідком. — Чоловік може творити різні гріхи… він може.. брехати, криво свідчити, красти, вбивати, але гріх перелюбства такий великий, що його творити одному не під силу (Загреб., Диво, 1968, 482).

КРИВО… Перша частина складних слів, що відповідає слову криви́й у 1 знач., напр.: криводзьо́бий, кривоклу́бий, кривола́пий, кривопле́чий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 340.

Криво нар.

1) Криво. Криво забив кілка. Хоч криво впріг, та поїхав так. Ном.

2) Не такъ, какъ слѣдуетъ, невпопадъ; ложно. Коли нога моя ступили криво. К. Іов. 66. В тім себе милиш і на криво цілиш. ЗОЮР. І. 317. Не свідкуй криво. Єв. Мр. X. 19.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 304.