КРАСИТИ

КРА́СИ́ТИ¹, кра́шу, кра́сиш, недок., перех., розм. Робити гарним, прикрашати. Горе тільки рака красить (Укр.. присл.., 1955, 33); Всю світлицю дуже красила нова картина, вишита гарусом (Н.-Лев., І, 1956, 349); Він був у тому настрої діяльного натхнення, що завжди так осяює, красить людину перед боєм (Гончар, III, 1959, 263).

КРАСИ́ТИ², крашу́, кра́сиш, недок., перех., розм., рідко,

1. Те саме, що фарбува́ти. Хазяїн Тарасів, маляр Ширяєв, посилав його красити на будинках покрівлю, стелі, підлоги та інше що (Мирний, V, 1955, 310).

2. Те саме, що заба́рвлювати 1 (не рев. в червоний колір). Сонце заходило й червоним промінням красило гребені снігу (Вас., І, 1959, 159).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 327.

Красити, шу́, си́ш, гл.

1) Дѣлать красивымъ, украшать. Лихо нікого не красить. Чуб. І. 26

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 300.