КОСТРУБ

КО́СТРУБ, а, ч.

1. діал. Яструб

2. етн. Весняна танкова гра дівчат. [2 дівчина:] Ні, краще [гратися] в женчика! [3 дівчина:] Чи в коструба! (Коч., П’єси, 1951, 119).

3. діал. Нечепура, неохайний. Сидів коструб на припічку, я не подивився (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 308.

Коструб, ба, м.

1) Ястребъ. Мнж. 183.

2) Весенняя хороводная игра дѣвушекъ, описанная у Чуб. III. 77 и Kolb. І. 158.

8) Неряха. Сидів коструб на припічку, я не подивився. Гол. III. 290. Ум. Кострубонько.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 291.