КОСТОПРАВ

КОСТОПРА́В, а, ч. У народній медицині — людина, що вміє виправляти вивихи або правильно складати переламані кістки. [Гаврило:] Либонь і ребер скількохсь переламано.. Прийдеться по знахарку посилать або й по костоправа! (Крон., IV, 1959, 153); Він був столяром і стельмахом, шевцем і бондарем, човнярем і рибалкою, слюсарем і радіоаматором, ткачем і навіть костоправом (Стельмах, Правда.., 1961, 42); // ірон. Про лікаря-хірурга. [Ліда:] І де цей костоправ, що примушує вас чекати і так мучитись! (Корн., І, 1955, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 308.

Костоправ, ва, м. Костоправъ. Подольск. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 291.