КОСИНЕЦЬ

КОСИ́НЕЦЬ, нця, ч.

1. Лінійка у формі прямокутного трикутника для креслення й перевірки прямих кутів. Для креслення коротких відрізків прямих ліній, проведення паралельних прямих і побудови кутів у 30°, 45°, 60° і 90° користуються косинцями (Кресл., 1956, 13); // перен. Те, що своїм виглядом нагадує такий трикутник. Тимко.. часто задирав голову, проводжав даленіючі косинці журавлів (Тют., Вир, 1960, 11).

2. Прилад для вимірювання земельних наділів, що складається з двох тонких тичок, з’єднаних кінцями вгорі та скріплених поперечкою. Землю почали ділити. Гречка сам узяв у руки косинець на три аршини — і пішов триаршинними кроками і по луках, і по ріллі, і по толоці (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 570).

3. Накладка, якою скріплюють (подекуди й прикрашають) кут рами, оправи тощо. Щоб рама [автомобіля] була більш міцною й жорсткою, на ній установлюються косинці (Підручник шофера, 1960, 226).

4. Трикутна поличка або шафка. Над столиком висить фарбований косинець (Стельмах, Хліб.., 1959, 424).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 305.

Косинець, нця, м.

1) Треугольникъ.

2) Треугольная полка въ углу комнаты. Ум. Косинчик. Попід стінами стояли дванадцять стільців, в кутках косі столики, а над ними вгорі косинчики з карнизом на книжки. Левиц. І. 133.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 290.