КОРІВНИЦЯ

КОРІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до корівни́к. Одну дочечку мала, та й ту утеряла [втратила]: із поля робітницю,.. од корів керівницю (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 291.

Корівниця, ці, ж. Коровница. Одну дочечку мала, та й ту утеряла: із поля робітницю, од печі топілницю, од коров корівницю. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 284.