КОПАНЬ

КО́ПАНЬ, і, ж., рідко.

1. Те саме, що ко́панка 1. А як далеко річка, то щоб був колодязь або копань при коші. З них [отара] напивається щоденно (Сл. Гр.).

2. Те саме, що котлова́н 1. В копані довкола крана юрмився великий натовп (Баш, Вибр., 1948, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 279.

Копань, ні, ж.

1) = Копанка 3. А як далеко річка, то щоб був колодязь або копань при коші. З них (отара) напивається щоденно. О. 1862. V. Кух. 30.

2) = Копанка 4.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 280.