КООПЕРУВАННЯ

КООПЕРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кооперува́ти й кооперува́тися 1. В процесі економічного і науково-технічного співробітництва країн соціалізму, координації їх народно-господарських планів, спеціалізації і кооперування виробництва складається новий тип міжнародного поділу праці (Програма КПРС, 1961, 20); Кооперування дрібного селянського господарства й створення державних господарств дозволило здійснити&́9;докорінну перебудову в усіх галузях життя села&́9;(Ком. Укр., 6, 1968, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 277.