КОНСТИТУЦІЙНИЙ

КОНСТИТУЦІ́ЙНИЙ¹, а, е. Стос. до конституції (див. конститу́ція¹).’ Конституційний маніфест був вирваний всеросійським жовтневим страйком (Ленін, 11, 1949, 112); Право на працю трудящих Радянського Союзу — це конституційне право (Рад. право, 4, 1960, 42); Конституційний закон; // Який грунтується на конституції. Конституційний лад; Конституційна держава.

∆ Конституці́йна мона́рхія — державний лад, при якому влада монарха обмежена конституцією.

КОНСТИТУЦІ́ЙНИЙ², а, е. Прикм. до конститу́ція² О. О. Богомолець вказував, що конституційні властивості можуть змінюватися під впливом зовнішнього середовища (Фізіол. ж., VI, 2, 1960, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 266.