КОЛІНЧИТИ
Значення колінчити це
КОЛІ́НЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., діал. Бити. Вже він мене колінчив, колінчив після сього, а хата все таки при дітях зосталася (Барв., Опов.., 1902, 302); — Я вже його одного разу за це [знущання над птахами] колінчив, колінчив, а він, бач, знову (Юхвід, Оля, 1959, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 225.
Колінчити, чу, чиш, гл. Бить (колѣномъ?) Ну, вже він мене колінчив, колінчив після сюю. Г. Барв. 302. Звалив його, колінчив уже, колінчив, стілько йому схотілось. Мнж. 91.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 269.
колінчити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| cancity | колінчити |
колінчити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| kolinchyty | kolinchyty | kolinchyty |
колінчити Рід - дієслово, недоконаний вид
колінчити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | колінчу | колінчимо |
| 2 особа | колінчиш | колінчите |
| 3 особа | колінчить | колінчать |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | колінчитиму | колінчитимемо |
| 2 особа | колінчитимеш | колінчитимете |
| 3 особа | колінчитиме | колінчитимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | колінчив | колінчили |
| Жіночий рід | колінчила | |
| Середній рід | колінчило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | колінчімо | |
| 2 особа | колінчи | колінчіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | колінчачи | |
| Минулий час | колінчивши |
колінчити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 9 | 4 | 5 |