КОЛІНЧАСТИЙ

КОЛІ́НЧАСТИЙ, а, е. З коліном або з кількома колінами (у 3, 4 знач.). Мабуть, вони [сокири] вставлялися вузьким обушком у кістяну муфту або прикріплювались до колінчастої дерев’яної рукоятки (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 40); Стебла споришу стеляться по землі, колінчасті, рослини кущисті (Лікар, рослини.., 1958, 89).

∆ Колі́нчастий вал — вал у формі ламаної лінії, який служить для перетворення прямолінійного руху поршня в обертальний. Деталі, що відносяться тільки до машин певного типу: шатуни паровозів, колінчасті вали тракторів і автомобілів (Фрез. справа, 1957, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 225.

Колінчастий, а, е. Колѣнчатый.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 269.