КОЛЬОРИСТО

КОЛЬОРИ́СТО. Присл. до кольори́стий. Сталось диво тоді: камінець засіяв І промінням ясним всіх людей здивував, І палючим огнем кольориста блищить, І проміння його усім очі сліпить (Сам., І, 1958, 60); В саду були великі озера з такою дивною прозорою водою, що всі квіти й дерева кольориста.. відбивалися в них (Ів., Вел. очі, 1956, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 238.