КОЛОСКОВИЙ

КОЛОСКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до колосо́к. Сухим металевим дзвоном подзвонює туге колосся; колосковими хвилями переливаються жита (Гончар, Людина.., 1960, 90); // Який має суцвіття у вигляді колоска. Колгоспи і радгоспи Кримської області першими в республіці приступили до збирання колоскових культур (Рад. Укр., 3.VІІ 1957, 1); // у знач. ім. колоско́ві, вих, мн. Те саме, що колосові́ (див. колосови́й). Комплексне збирання колоскових відіграє величезну роль у підвищенні культури землеробства (Рад. Укр., 17.УІІ 1962, 2); — Так, на сьогоднішній день в колгоспі ми маємо, — читав Силін. — Урожай колоскових на круг по двадцять шість центнерів (Автом., В. Кошик, 1954, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 233.