КОЛОДІЙ

КОЛО́ДІЙ, ю, ч. Густий клейкий розчин клітковини на ефірі та спирті, при випаровуванні яких утворюється тонка прозора плівка; використовується в медицині, фотографуванні і т. ін. При наявності видимих порушень її [шкіри] цілості.. необхідно ці місця до початку роботи знезаразити, при потребі перев’язати або заклеїти ваткою, змоченою колодієм (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 23).

КОЛОДІ́Й¹, я́, ч., діал. Великий ніж з дерев’яною колодкою; колодач. Ся поясина з ножем колодієм у піхві була єдиним скарбом і маєтком Остаповим… (Барв. Опов.., 1902, 22).

КОЛОДІ́Й², я́, ч., діал. Колісник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 228.

Колодій, дія, м.

1) Колесникъ. Левч. Ходи, ходи, колодію, зо мнов ночувати. Гол. II. 470.

2) = Колодач. Я йому такого колодія викував, що хоч куди. Хата, 122.

8) Понедѣльникъ сырной недѣли, когда привязываютъ коло́дку 2. Ном. № 528. Справляти колодія́. Пировать, выпивать на деньги, полученныя какъ выкупъ отъ коло́дки. О. 1861. X. Свидн. 62.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 271.

колоді́й = колода́ч —

1) великий ніж із дерев’яною колодкою, що його носили в піхвах при поясі;

2) ремісник, що виробляв коле­са; колісник;

3) (з великої літери) тільки Колоді́й див. Ма́сниця.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 301.