КОЛИСАНКА

КОЛИСА́НКА, и, ж.

1. Колискова пісня. — Спи, мій сину, спи, батько тобі добре постелив. Твоя мати заспівав тобі колисанку (Коб., III, 1956, 450); — Сливчині товариші.. співали разом з ним і самі плакали від цієї пісні, плакали від самої мелодії.., що пробуджувала в їхній пам’яті рідні материнські колисанки (Загреб., Європа 45, 1959, 575).

2. діал. Колиска (у1 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 221.

Колисанка, ки, ж. = Колиска 1. Ум. Колиса́ной(нь)ка. В тих яворах висить скобойка, а в тій скобойці колисанойка, в тій колисанці сам милий Господь. Гол. II. 41.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 268.

колиса́нка = колиско́ва — колис­кова пісня як один із фольклорних жанрів; деякі уривки з колискових пісень стали приказками: «Коли­шу, колишу, а як заснеш, то тебе лишу», «Оце тобі наука: колисала мене, колиши й онука»; див. ще кіт 1, 3.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 300.