КОЗЛЯЧИЙ

КОЗЛЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до козе́л 1, 2; цапиний. Хіба ж їм я те м’ясиво або ж п’ю крівцю козлячу? (Сл. Гр.); Отак він і зачастив у родину чинбаря, з часом привик до поганого духу та навчився чинити волові, кінські і козлячі шкури (Стельмах, II, 1962, 114); // Пошитий із шкіри, хутра цапа. Козлячі чоботи; Козлячий комір.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 213.

Козлячий, а, е. Козлиный. Хиба ж їм я те м’ясиво, або ж п’ю крівцю козлячу. К. Псалт. 118.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 266.