КНИГА

КНИ́ГА, и, ж,

1. Велика обсягом або важлива за змістом книжка (у 1 знач.). Книги — морська глибина: Хто в них пірне аж до дна. Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить (Фр., XI, 1952, 75); Джонатан мовчки розкриває велику книгу, що лежить на столі (Л. Укр., III, 1952, 45); В 1574 р. у друкарні Федорова вийшов «Апостол» — перша друкована книга на Україні (Іст. УРСР, І, 1953, 172); Церковні книги; * Образно. Маю звістку, що в 1-й кн. «Современника» появиться моє оповід. «Що записано в книгу життя» (Коцюб., III, 1956, 405).

2. Зшиті в одну оправу аркуші паперу з якими-небудь записами. То стукав кісточками [Лубенець] на рахівниці, то виписував нові і нові цифри з бухгалтерських книг (Автом., В. Кошик, 1954, 37); В книзі вражень танкісти залишили свій короткий запис, який кінчався рядом підписів на півсторінки (Гончар, III, 1959, 460).

Домова́ кни́га див. домови́й; Кни́га скарг — книжка, куди записують скарги, побажання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 196.

Книга, ги, ж.

1) Книга. Листоньки пише, книги читає. Чуб. III. 306. Ой хто б мої слова списав у книгу. К. Іов. 42.

2) Томъ, часть сочиненія.

3) Чайка (птица). Волын. г. Ум. Книжечка, книжка. Зроблю маленьку книжечку. Шевч. 376. Письменному — книжка в руки. Ном. № 6016. Троянське плем’я все засіло коло книжок та аж потіло і по латинському гуло. Котл. Ен. IV. 21.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 257.