КЛЮЧИЦЯ
Значення ключиця це
КЛЮЧИ́ЦЯ, і, ж. Парна трубчаста кістка плечового пояса людини й хребетних тварин, що з’єднує лопатку з грудною кісткою. Тепер ще й зверху стала шия боліти і до ключиці біль іде (Л. Укр., V, 1956, 322); Ключиця — це зігнута кістка, яка одним кінцем сполучається з лопаткою, а другим — з грудиною (Анат. і фізіол. люд., 1957, 37); Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (Тулуб, Людолови, І, 1957, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 193.
Ключиця, ці, ж. = Ключина 2.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 255.
ключиця Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| collarbone | ключица |
ключиця Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| kliuchytsia | kliuchytsia | klyuchytsya |
ключиця Рід - іменник, жіночий рід, неістота
ключиця Словоформи слова
| Називний | ключиця | ключиці |
| Родовий | ключиці | ключиць |
| Давальний | ключиці | ключицям |
| Знахідний | ключицю | ключиці |
| Орудний | ключицею | ключицями |
| Місцевий | на/у ключиці | на/у ключицях |
| Кличний | ключице | ключиці |
ключиця Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |