КЛЮКА

КЛЮ́КА, и, ж., діал. Ковінька, костур. Мов стара бабусенька з клюкою. Будова вся пригнулась до землі (Стар., Вибр., 1959, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 192.

Клюка, ки, ж.

1) Палка съ крючкомъ, крюкъ. Коли жиди Христа мучили, на роспятію гей роспинали, клюков за ребра гей розбивали. Гол. II. 23.

2) Клюки́ робити = Ключкувати. Вх. Уг. 245.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 254.