КЛЕЇТИСЯ

КЛЕ́ЇТИСЯ, їться, недок.

1. Піддаватися клеєнню. Папір легко клеїться.

◊ О́чі (пові́ки) [не] кле́яться (кле́їлися) — очі [не] злипаються (злипалися). Не думав спати [Микула], хотів розмовляти, та очі самі клеїлися до сну (Мак., Вибр., 1956, 479); Незважаючи на втому, мої очі не клеїлись (Томч., Готель.., 1960, 9).

2. перев. із запереч. не, перен., розм. Не здійснюватися успішно, злагоджено; не йти в лад. Сьогодні ті міркування якось не клеїлися (Фр., VIII, 1952, 381); // безос. В одному місці хором співають, а в другім не клеїться (Коцюб., II, 1955, 239); Я сам дуже люблю стругати, пиляти, тільки в мене щось не клеїться (Збан., Курил. о-ви, 1963, 227).

Мо́ва (розмо́ва) не кле́їться — розмова не в’яжеться; не мовиться. Заспокоївся Гаркуша, але розмова після цього уже не клеїлась (Гончар, Таврія.., 1957, 37).

3. Пас. до кле́їти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 178.