КЛАСТИСЯ

КЛА́СТИСЯ, кладу́ся, кладе́шся, недок.

1. розм. Те саме, що ляга́ти 1. Були тут страшнії гармати, Од вистрілу дрижали хати, А пушкарі то клались ниць (Котл., І, 1952, 189); Дід далі сидів на своїм місці, не думаючи навіть кластися (Фр., VI, 1951, 179); Наморені коні клалися на сиру землю (Ле, Україна, 1940, 309); // Розміщуватися, розташовуватися певним чином. Весла лягли на воду рубом, сіть клалась на самісіньку воду (Н.-Лев., І, 1956, 54); Чорна рілля рівно клалась скиба за скибою з-під нового плуга (Коцюб., І, 1955, 110); Голова [у Тетяни] не запнута, дві укоханих коси вінком клалися по ній (Ле, Історія радості, 1947, 16).

Кла́стися спа́ти — лягати спати. Одначе дома він і не гадав кластися спати, тільки розбалакався (Мак., Вибр., 1954, 255).

◊ Кла́стися в домови́ну — вмирати. Ми.. вік свій навчаємось, а проте і ми не до краю розумні кладемось у домовину (Вовчок, VI, 1956, 278); Кла́стися на му́зику (но́ти) — підходити, бути придатним для написання музики (про вірші тощо). Не кожен вірш співається і не кожен, віршований рядок кладеться на музику (Мал., Думки.., 1959, 68); Кла́стися на папе́рі — записуватися (про думки, слова тощо). Його думки.. пливли вільно, як прозора течія в зелених берегах, і клались рядками на папері (Коцюб., І, 1955, 116).

2. розм., рідко. Те саме, що збира́тися 2. Дощик сьогодні клався, клався, та й не зірвався (Чуб., І, 1872, 301); // на що, безос. Кладеться на годину (Сл. Гр.); Сонечко сідало, клалося на велику негоду (Л. Янов., І, 1959, 306).

3. Пас. до кла́сти 1-6. Подекуди стіни клалися з цегляних блоків (Руд., Остання шабля, 1959, 24).

◊ І в го́лову не кла́лося кому — хтось не передбачав, не думав, не гадав. Сього Анхизу не бажалось, Щоб попрощатися з синком, і в голову йому не клалось, Щоб з ним так бачитись мельком (Котл., І, 1952, 156); Кладе́ться на до́бре (на добро́) — йде добре. Як кому на добро кладеться, то й на скіпку прядеться (Барв., Опов.., 1902, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 177.

Кластися, дуся, дешся, гл.

1) Быть положеннымъ, класться. Умірать, — не на віз кластись. Чуб. І. 294.

2) Ложиться. Ще дівчина спатоньки не клалась, козакова пшениченька зжалась. Мет. 28.

3) Готовиться, собираться. Дощик сьогодня клався, клався, та й не зірвався. Чуб. І. 301. Кладеться на годину. Зміев. у. Се мені дорога кладеться. Ном. № 11358. Як на добро кладеться, то й на скіпку прядеться. Ном.

4) — за кого. Выдавать себя за кого. Ти кладешся за доктора. Вх. Зн. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 248.