КИШІТИ

КИШІ́ТИ, ши́ть, недок.

1. Безладно рухатися в різних напрямах; комашитися, роїтися (у 1 знач.) (про безліч комах, тварин, людей). Куди не глянь, під кожним кущиком, листочком кишать коники, комашня (Стор., І, 1957, 333); На подвір’ї, в осінній мряці, кишіли люди (Коцюб., II, 1955, 88).

2. ким, чим. Вміщувати в собі безліч живих істот, що безладно рухаються, бути переповненим ними; бути у великій кількості; роїтися (у 2 знач.). Годин через три будинок Польського знову кишів панством (Мирний, II, 1954, 276); Навколо неї кишіло людьми (Томч., Готель.., 1960, 298); На цукрових заводах [капіталістів] робітники містилися в тісних, вогких і брудних казармах, які кишіли паразитами (Іст. УРСР, І, 1953, 513).

◊ Аж (так і) киши́ть (киша́ть) кого, чого і ким, чим — є дуже багато кого-, чого-небудь. Аж кишить Невольника у Сіракузах В льохах і тюрмах (Шевч., II, 1953, 270); — Річки — так і кишать рибою! (Мирний, IV, 1955, 324).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 157.

Кишіти, шу, ши́ш, гл. Кишѣть. Аж кишить невольника у Сиракузах. Шевч. 606.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 242.