КИСА

КИСА́, и, ж., заст. Гаман (у 2 знач.), капшук (у 1 знач.), калитка. В кого віл та коса, в того й грошей киса (Номис, 1864, № 10207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 153.

Киса, си, ж.

1) Мѣшокъ, кошелекъ, мошна. В кого віл та коса, в того й грошей киса. Ном. № 10207. За кису світ увесь не мирить. Г. Барв. 448.

2) Веревочный мѣшокъ. Чуб. VI. 403.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 239.