КИГИКАТИ

КИГИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, недок. Видавати звук «киги» (про чайку). Підпадьомкали перепели, деркотіли деркачі, ..кигикали і квилили, літаючи, чайки (Стор., І, 1957, 334); Літають над морем сріблясті чайки і кигичуть, кигичуть жалібно, припадаючи до зеленої води (Шиян, Переможці, 1950, 63); * Образно. Ах, вітре осінній, Кигичеш, на різні шумиш голоси (Дор., Серед степу.., 1952, 95); // Видавати звуки, схожі на крик чайки. На даху Хомашиної клуні кигиче сич (Чорн., Визвол. земля, 1950, 178); Дівчина йде серед ночі Лісом дрімучим сама.. Сови кигичуть… (Бичко, Вогнище, 1959, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 146.

Кигикати, ги́чу, чеш, [p]одн. в.[/p] кигикнути, кну, неш, гл. Кричать, крикнуть (о чайкѣ). Чайка кигиче — згинь ти куличе. Лукаш. 85. (Чайка) літала над його могилою і кишкам. Чуб. І. 62.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 237.