КЕРМУВАТИСЯ

КЕРМУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., рідко. Те саме, що керува́тися 1. Він бігав по вулицях без плану, тілько кермуючись криками та стуками, що лунали то поза ним, то з лівої руки, то з правої (Фр., VII, 1951, 351); Дядько Максим належав до тих людей, що хоч .. і кермуються в житті загальними поглядами свого села, та мають іноді дещо зауважити і від себе громаді (Л. Янов., І, 1959, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 143.