КЕДРИНА

КЕДРИ́НА, и, ж.

1. Кедрове дерево, кедр. Є й мигдаль ясно-зелений,.. І акація рожева, І смолистая кедрина (Крим., Вибр., 1965, 37); Уже дихнув [вітер], але ще не злобно..— а вже в’ється кедрина, що високо, вище всіх стала (Хотк., II, 1966, 219); * У порівн. Як та кедрина, як та царівна лісів і полонин, стояла Танасійова Марічка в колі дівчат (Круш., Буденний хліб.., 1960, 231).

2. Кедровий ліс, кедрові зарості. Там, у стрімких горах, де поросла кедрина, Стрічає клекотом мене сім’я орлина (Рильський, І, 1956, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 139.

Кедрина, ни, ж. Кедръ; кедровое дерево. Треба браття товаришу кедрину тесать. Федьк. Ой умру, мій миленький, умру, — зроби мені кедровую труну! — Ой де ж, мила, кедрини достати? Будеш, мила, і в сосновій лежати. Мет. 267.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 234.