КВІТЕНЬ

КВІ́ТЕНЬ, тая, ч. Четвертий місяць календарного року. Листи Ваші одібрав: від 25 лютого.. і від 2 квітня (Мирний, V, 1955, 429); То був квітень, бо було цвітіння, Парування та буяння сил (Рильський, І, 1956, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 134.

Квітень, тня, м. Апрѣль. Коли на Мартина (14 квітня) буде хороша година, то буде хороше на людей і на урожай. Ном. № 431.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 232.

кві́тень — четвертий місяць ка­лендарного року, другий місяць весни; народні назви місяця — цві́тень, красене́ць, водолі́й, леле́чник, пусту́н, ка́пельник; у квітні пред­ки вшановували велику Береги́ню-Ма́тір (див.) — покровительку вро­жаїв; на честь премудрої Ла́ди (див.) і чарівної Ля́лі (див.) на Красній гірці (див.) водили хороводи й співали пісень; весна приходить повноправною господинею; земля вкривається зеленню, з’являються перші квіти; обіч осель прокльо­вуються півники, тому кажуть: «З’явилися біля хати півники — весна прийшла на призьбу»; хлібо­роб готується до виходу в поле; першим висівають ячмінь, про який кажуть: «Кидай мене у боло­то — виросту, як золото, топчи ме­не в грязь — будеш, як князь»; по­чинається пора пастівництва; з квітневою порою пов’язані при­кмети, — «у квітні ранковий туман віщує ясну погоду»; «сухий кві­тень — голодний рік»; «коли на Мартина [14 квітня] буде хороша година, то буде хороше на людей і на урожай». У квітні ластівка день починає, а соловей кінчає (приказ­ка); То був квітень, бо було цвітін­ня, Парування та буяння сил (М. Рильський); Мокрий квітень, сухий май, буде в клуні рай (при­казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 279-280.