КВІНТА

КВІ́НТА, и, ж., муз.

1. П’ятий ступінь від даного в діатонічній гамі. Характеристика турків подається в опері [«Запорожець за Дунаєм»] в умовно-орієнтальному.. плані: пусті квінти в басі, коротка мелодична фраза (Укр. клас. опера, 1957, 137); // Інтервал між даним ступенем і п’ятим від нього в діатонічній гамі. Мелодійна лінія думи переважно спадаючого характеру: вгору вона йде скоками, що сягають до інтервала квінти (Іст. укр. музики, 1922, 69).

2. Перша струна скрипки (мі) та деяких інших музичних інструментів, що дає найвищий тон.

$ Ніс на кві́нту пові́сити — зажуритися. Американські реакціонери повісили ніс на квінту (Смолич, VI, 1959, 392).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 134.