КВИЛИТИ
Значення квилити це
КВИЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок.
1. Жалібно стогнати, стиха плакати. І квилить, плаче Ярославна В Путивлі рано на валу (Шевч., II, 1953, 336); Не квиліть, не причитайте над мистецтвом (Еллан, II, 1958, 63); // Плачучи, тихенько пищати (про дитину). Вірте мені або ні, але відколи в колисці стало щось квилити, то в мене ніби якісь резервні сили пробудились (Вільде, Винен.., 1959, 4); // перен. Видавати жалібну мелодію (про музичний інструмент). Скрипки квилили, мов чайка (Фр., II, 1950, 73); Десь на кутку розливала жалобу трембіта. Вона квилила й квилила, повідаючи людям ще про одну смерть (Скл., Карпати, II, 1954, 175).
2. Жалібно кричати (переважно про птахів). Обнялись, як голуб’яточка, і пішли собі; а над ними так і в’ється чайка, .. і квилить, і кигика (Стор., І, 1957, 143); Вив вітер осінній, квилили сичі… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 33); * Образно. І чого ти, серце моє, квилиш мені в грудях, як покинена пташка? (Стеф., II, 1953, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 133.
Квилити, лю́, лиш, гл.
1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. Шевч. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. МВ. ІІ. 48.
2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Макс. (1849) 23. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає. АД. І. 95.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 232.
квилити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| whining | ныть |
квилити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| kvylyty | kvylyty | kvylyty |
квилити Рід - дієслово, недоконаний вид
квилити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | квилю | квилимо |
| 2 особа | квилиш | квилите |
| 3 особа | квилить | квилять |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | квилитиму | квилитимемо |
| 2 особа | квилитимеш | квилитимете |
| 3 особа | квилитиме | квилитимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | квилив | квилили |
| Жіночий рід | квилила | |
| Середній рід | квилило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | квилімо | |
| 2 особа | квили | квиліть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | квилячи | |
| Минулий час | квиливши |
квилити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |
квилити в англійській розкладці - rdbkbnb
Цитати української літератури з використанням слова квилити
"А тодi знову надула воло i почала квилити: "Бережной Василий - Iстина поруч
"Проміж німих могил свої пісні квилити»"Куліш Пантелеймон Олександрович - Маруся Богуславка
"Та гай-гай… Хоч серце ніби й згоджується з тим, що каже розум, скоряється, але від того не перестає, задушене грубою силою, потихеньку квилити."Багряний Іван Павлович - Тигролови
"А тоді знову надула воло і почала квилити:"Бережний Василь Павлович - Істина поруч
"А прийде, панове, час, коли вони почнуть і літати, і квилити, мов стрільна «катюш»"Самчук Улас Олексійович - Чого не гоїть огонь
"Сумління твоє не мусить квилити"Гончар Олесь Терентійович - Крапля крові