КАЧАЛКА

КАЧА́ЛКА, и, ж.

1. Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. — Пом’ялись у хрещеного батька жупани, так він, щоб розгладжувать їх, і зробив качалку (Стор., І, 1957, 235); Мокрина Терентіївна допомагає господарці: качає рублем та качалкою білизну (Ю. Янов., IV, 1959, 241); Побачивши якось, що її робітниця вибиває качалкою пил з килимів, розвішавши їх на подвір’ї, я почав їй допомагати (Сміл., Сашко, 1957, 164).

2. Валик дивана, канапи. В кімнатці усе було по-давньому: ті самі широкі канапи, обкладені м’якими качалками та подушками (Н.-Лев., V, 1966, 312); Відкинулась [Ганна] на спину і незручно вклала голову на тверду качалку дивана (Коз., Сальвія, 1959, 6).

3. розм. Те саме, що крі́сло-го́йдалка. [Шумейко:] Не турбуйтеся, сам знаю, що до чого. (Сідає в качалку) (Мик., І, 1957, 506).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 123.

Качалка, ки, ж.

1) Скалка для раскатыванія тѣста и бѣлья. На річці попрала, качалкою покачала. Чуб.

2) Катокъ для укачиванія полей.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 227.

кача́лка — кругла, гладко витеса­на дерев’яна палиця для розкачу­вання тіста, вигладжування, вирів­нювання (викачуванням) білизни тощо. На річці попрала, качалкою покачала (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 277.