КАРАЛЬНИК
Значення каральник це
КАРА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Той, хто карає когось за злочин, провину.
2. Учасник карального загону, каральної експедиції. Груди його пекла ненависть до каральників, що вже піднімали гвинтівки (Скл., Карпати, II, 1954, 343); А в селах пожежі без краю цвіли, а в селах каральники і шомполи (Сос., І, 1957, 451).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 100.
каральник Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| karalnik | каральник |
каральник Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| karalnyk | karal'nyk | karal'nyk |
каральник Рід - іменник, чоловічий рід, істота
каральник Словоформи слова
| Називний | каральник | каральники |
| Родовий | каральника | каральників |
| Давальний | каральникові, каральнику | каральникам |
| Знахідний | каральника | каральників |
| Орудний | каральником | каральниками |
| Місцевий | на/у каральнику, каральникові | на/у каральниках |
| Кличний | каральнику | каральники |
каральник Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 9 | 3 | 5 |