КАЛЬНИЙ

КАЛЬНИ́Й, а́, е́, розм. Те саме, що брудни́й; заболочений. Еней з Сивиллою своєю.. Кальною річкою сією На той бік в пекло попливли (Котл., І, 1952, 133); Іван повернув коней — і не забарилися вони скритися в кальних городських вулицях… (Мирний, І, 1954, 357); Осінній шлях… Кальний осінній шлях (Перв., І, 1958, 311).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 80.

Кальний, а, е. Грязный, нечистый. В ремесника золота рука, та кальний рот. Ном. № 410. Як загнали ляхів в кальнії болота. Лукаш. 57. Шлях кальний, — коні ледве-ледве сунуть. Мир. ХРВ. 298. См. Калний.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 211.