КАЛЬКА

КА́ЛЬКА, и, ж.

1. спец. Прозорий папір або тонка тканина, що накладається на креслення чи малюнок для точного копіювання. Гречаний розгорнув креслярський сувій кальки (Рибак, Час.., 1960, 188); // Копія креслення, малюнка на тонкому папері. Іноді він одривався від кальки, і тоді Ніна, яка працювала в сусідній кімнаті, чула важкі повільні кроки (Донч., V, 1957, 243).

2. лінгв. Слово або вислів, утворені способом калькування. Калька..— слово (або окремий вираз), утворене шляхом копіювання того самого способу, яким воно було створене в іншій мові, тобто буквальний переклад морфологічних елементів слова (або виразу) із збереженням його структури й порядку розташування складових частин (Сл. лінгв. терм., 1957, 77); Калька не тим страшна, що вона дослівна, а тим, що вона суконна (Кундзич, Діези.., 1956, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 80.