КАДУК

КАДУ́К, а́, ч., діал.

1. Падуча хвороба. За твоє добро кадук тобі в ребро! (Укр.. присл.., 1955, 311).

2. Чорт, диявол. Ти, вражий сину, кадуком підвіяний (Чуб., V, 1874, 391).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 69.

Кадук, ка, м.

1) Родъ болѣзни. За твоє добро кадук тобі в ребро. Посл. Закр.

2) Дьяволъ, чортъ. «Народъ называетъ чертей слѣдующими именами: кадук, дідько, болотяник»… Чуб. І. 191.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 207.