КАВА

КА́ВА¹, и, ж.

1. Тропічне дерево, з насіння якого виготовляють ароматний тонізуючий напій; кавове дерево. Тепер під нами тропічні ліси, велетенські плантації кави, лісисті пагорби, в’юнкі річки (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 46).

2. Насіння цього дерева або порошок із цього насіння. В трюмі — крупа, цукор, кава, консерви і галети (Смолич, II, 1958, 44); Лариса насаджувала квіти, посипала піском доріжки, молола каву (Руд., Остання шабля, 1959, 12).

3. Поживний напій (з цукром, часто також з молоком чи вершками) із цього порошку. Стара Темницька наливала каву (Фр., II, 1950, 300); Кава запарувала у малих філіжанках в руках у гостей (Коцюб., І, 1955, 292); Ранком варилась кава, співала дудка горніста (Ю. Янов., І, 1958, 53).

За ка́вою — під час пиття кави. За кавою Мержинський розповів їй [Лесі] ще чимало цікавого (М. Ол., Леся, 1960, 206).

КА́ВА², и, ж., діал. Галка. Чорні кави.. круту гору вкрили (Сл. Гр.).

КА́ВА³, и, ж., дит., діал. Вовк; хо. Часом Галя пожахнеться й пошептом питає: — Що ж як кава прийде? — Не прийде,— одказують їй усі (Вовчок, I, 1955, 289).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 65.

Кава, ви, ж.

1) Кофе. Та готуй їй чай, та готуй їй каву. Левиц. І. 318.

2) Сивая ворона. Чорні кави, чорні врани круту гору вкрили.

3) м. Родъ пугала. Часом Галя жахнеться і пошептом питає: — «Що ж як кава прийде?!» — Не прийде, — одказують їй усі. — «А як вовк присуне?» МВ. ІІІ. 68. Пішла б вона гуляши того таки самого вечора, коли б не той вовк невірний з лісу, а що гірш — турбував її той кава навісний, що не знає вона навіть, де він і сидить у світі — чи у лісі, чи під горою на луці, чи у Дніпрі у нурті. МВ. ІІІ. 72. Ум. Кавка, кавонька, кавочка. За дівчиною всі звони зазвонили, а за козаченьком всі, кавки закавчили. Гол. І. 106. Ой ви, павоньки, ой ви, голубоньки, піднесіться вгору. Н. п. Ой кавочки вороночки усе поле вкрили. Н. п. Не жаль мені на кавочку, як на тую на ворононьку. Чуб. V. 458.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 204.

ка́ва (зменшено-пестливі — ка́в­ка, ка́вонька, ка́вочка) — різновид ворони; лиховісний і стервоїдний птах. Чорні кави, чорні врани круту гору вкрили (Словник Грінченка); За дівчиною всі дзвони задзвонили, а за козаченьком всі кавки закавчали (Я. Головацький); Ой ви, кавоньки, ой ви, голубоньки, піднесіться вгору (пісня); дієслова — ка́вкати, кав­ча́ти. Кавкає, як ворона, а хитрий, як чорт (М. Номис); Галок, крю­ків, ворон сила На стрісі зібралось! Крюкають, кавчать… Всіма голо­сами (П. Гулак-Артемовський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 265-266.